Діагностика патології вуглеводного обміну в практиці лікаря загальної практики – сімейного лікаря, скринінг у групах ризику

Анотація

У нашій країні лікар загальної практики – сімейний лікар, згідно з кваліфікаційною характеристикою, повинен знати чинники ризику та закономірності перебігу найпоширеніших захворювань, проводити їх профілактику, діагностику та лікування. Саме таким захворюванням є цукровий діабет 2-го типу, в профілактиці та діагностиці якого ключовою фігурою є лікар загальної практики – сімейний лікар.

Сімейному лікарю важливо знати, які контингенти пацієнтів (групи ризику щодо цукрового діабету 2-го типу) підлягають обстеженню, як часто здійснювати скринінг захворювання, який метод діагностики обрати для скринінгу. Ця інформація повинна мати доказову базу, бути уніфікованою для всіх сімейних лікарів, закріпленою нормативно-правовим документом (наказом МОЗ України тощо). Наведено критерії встановлення діагнозу цукрового діабету Американської діабетичної асоціації і рекомендовано лікарю загальної практики – сімейному лікарю користуватися даними критеріями у повсякденній практиці. Отже, тестування на наявність порушень вуглеводного обміну необхідно здійснювати кожні три роки (або частіше, з урахуванням індивідуальних чинників ризику) серед дорослих з індексом маси тіла більше 25 кг/м2 (чи більше 23 кг/м2 серед американців азійського походження), які мають один або більше чинників ризику. Прийняття єдиної стратегії скринінгу порушень вуглеводного обміну в Україні є нагальною необхідністю. Рання діагностика та своєчасна компенсація предіабету та цукрового діабету сприятиме збереженню здоров’я наших співгромадян.