Гіперурикемія та діуретична терапія – як не нашкодити пацієнту?

Автор(и)

  • O. М. Barna Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ
  • M. О. Odynets КНП «ЦПМСД No1» Оболонського району, Київ

DOI:

https://doi.org/10.37987/1997-9894.2018.3(219).198450

Ключові слова:

гіперуркемія, сечова кислота, діуретики, торасемід

Анотація

Гіперурикемія це порушення обміну сечової кислоти, яке може стати передумовою для розвитку подагри. Вона може бути первинною (ідіопатичною) або вторинною (набутою), обидва ці типи гіперурикемії можуть бути результатом збільшення продукції або зменшення виведення з організму сечової кислоти. Такий патологічний стан може стати самостійним предиктором розвитку серцево-судинних захворювань, а також сприяти фатальним наслідкам артеріальної гіпертензії або ішемічної хвороби серця. Тому при лікуванні серцево-судинних захворювань, коли існує необхідність застосування діуретичних засобів, рекомендують призначати торасемід, оскільки він, на відміну від інших представників групи (індапамід, фуросемід), не впливає на рівень сечової кислоти, а, отже, не призводить до розвитку гіперурикемії.

Біографії авторів

O. М. Barna, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ

О. М. БАРНА

M. О. Odynets, КНП «ЦПМСД No1» Оболонського району, Київ

М. О. ОДИНЕЦ

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-05-16

Номер

Розділ

ЛЕКЦІЇ, ОГЛЯДИ