Терапевтичний потенціал тетраметилтетраазабіциклооктадіону при ідіопатичному пролапсі мітрального клапана
DOI:
https://doi.org/10.37987/1997-9894.2018.8(224).199840Ключові слова:
пролапс мітрального клапана, вегетативна дисфункція, варіабельність ритму серця, показники ситуаційної та особистісної тривожності, адаптолАнотація
Мета дослідження – підвищення ефективності лікування осіб молодого віку з ідіопатичним пролапсом мітрального клапана (ПМК) і клінічними ознаками вегетативної дисфункції.
Матеріали та методи. Обстежено 79 хворих (середній вік 35,7±4,3 років) з ПМК і фенотиповими ознаками недиференційованої дисплазії сполучної тканини (ДСТ). Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб, порівнянних за статтю та віком. Усім обстеженим особам проводили оцінку клінічного статусу, ехо-доплерокардіографію на ультразвуковому діагностичному сканері «LOGIQ 5» («Medical System», Німеччина). Для виявлення вегетативної дисфункції використовували «Опитувальник для виявлення ознак вегетативних змін» (Вейн А. М., 2003). Для оцінки ситуаційної та особистісної тривожності використовували опитувальник тривожності Ч. Д. Спілбергера (1973) в адаптації Ю. Л. Ханіна. Неспецифічні зміни функціонального стану центральної нервової системи вивчали методом непрямої реєстрації варіабельності серцевого ритму на кардіографічному комплексі холтерівського моніторування «Кардіосенс» («ХАІ Медика», Україна). Після проведення обстеження у вихідних умовах пацієнти були поділені на 2 групи. У I групу ввійшли 39 хворих, яким призначали комплексну терапію, що включала β-адреноблокатор і препарат Адаптол (АТ «Олайнський ХФЗ «Олайнфарм», Латвія) по 500 мг 3 рази на добу протягом 3 місяців. У II групу ввійшли 40 осіб, яким призначали монотерапію β-адреноблокатором. Зазначені групи пацієнтів з ПМК і вегетативною дисфункцією були порівнянні за віком і статтю. Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням пакета програм Statistica 6,0 for Windows.
Результати. Після курсового лікування в основній групі відмічено істотне (р<0,05) зниження частоти клінічних проявів нейровегетативних порушень у 94,9 % обстежених пацієнтів. Клінічно значуще зменшення вираження синдрому вегетативної дистонії відзначено у 79,5 % хворих I групи і у 47,5 % II групи (p<0,05). За даними самооцінки самопочуття за А. М. Вейном (2003) сума балів в I групі знижувалася з 45,7±2,5 до 16,8±2,1 балів (р<0,001), у II групі – з 45,9±2,3 до 29,3±2,1 (р<0,001) балів. Встановлено зниження індексу напруги в I групі на 66,9 % (р<0,05), в II групі – на 47,3 % (р<0,05); показника амплітуди моди – на 33,3 % (р<0,05) і 16,5 % (р<0,01); збільшення варіаційного розмаху на 64,1 % (р<0,05) і 38,4 % (р<0,01) відповідно. У пацієнтів I групи SDNN зростав на 27,5 % (р<0,05), в II групі – на 8,8 % (р>0,05), RMSSD в I групі збільшився на 27,9 % (р<0,05), в II групі – на 8,47 % (р>0,05); показник рNN 50 в I групі збільшився на 27,3 % (р<0,05), в II групі – на 11,7 % (р>0,05) відповідно. Спостерігали виражене зменшення рівня реактивної тривожності на 36,7 % (р<0,001) і особистісної тривожності на 38,9 % (р<0,001), причому терапія з додаванням адаптолу була найефективнішою в групі з високим та середнім ступенем тривожності. Небажаних ефектів адаптолу протягом курсу лікування не відзначено.
Висновки. Включення адаптолу у комплексну терапію осіб молодого віку з ідіопатичним ПМК приводить до повної або майже повної редукції клінічної симптоматики, істотного покращання параметрів варіабельності ритму серця, що виражається в зниженні індексу напруги і відновленні вегетативного балансу за тимчасовими показниками варіабельності серцевого ритму, а також зниженні рівня реактивної тривожності, що дозволяє збільшити функціональні можливості організму на тлі поліпшення психоемоційного стану, поряд з хорошим профілем переносимості та безпеки.
Посилання
Evolution of Mitral Valve Prolapse: Insights From the Framingham Heart Study
/ F. N. Delling, J. Rong, M. G. Larson [et al.] // Circulation. – 2016. – Vol. 133
(17). – P. 1688–1695.
Клеменов А. Ошибки в диагностике и лечении первичного пролапса
митрального клапана / А. Клеменов // Врач. – 2003. – № 3. –
С. 22–24.
Коваленко В. Н. Некоронарогенные болезни сердца : практическое
руководство / В. Н. Коваленко, Е. Г. Несукай. –К. : Морион, 2001. –
с.
Земцовский Э.В., Малев Э.Г. Малые аномалии сердца и диспластические
фенотипы : монография. – СПб. : Изд-во «ИВЭСЭП», 2012. – 160 с.
Амосова Е. Н. Нейроциркуляторная дистония // Клиническая
кардиология ; под. ред. Е. Н. Амосовой. – К. : Здоровье, 2002. – Т. 2. –
С. 755–787.
Saladini F. Palatini Autonomic Dysfunction: How to Identify and When to
Treat? / F. Saladini, A. Di Marco P. // High Blood Pressure & Cardiovascular
Prevention. – 2016. – Vol. 23. – P. 237–243.
Troshina D. V. The optimal approach to the treatment of autonomic disorders
in cardiology practice / D. V. Troshina, B. A. Volel, F. Yu. Kopylov // Consilium
Medicum. – 2016. – Vol. 18 (10). – P. 82–86
Бабочкина А. Р. Пролапс митрального клапана: история вопроса,
дефиниции, проблемы // Український кардіологічний журнал. – 2012. –
№ 5. – С. 99–104.
Вейн А. М. Магне В6 в лечении синдрома вегетативной дистонии /
А. М. Вейн, А. Д. Соловьева, Е. С. Акарачкова // Лечение нервных
болезней. – 2003. – № 4.– С. 30–32.
Основы курации пациентов с дисплазией соединительной ткани в первичном
звене здравоохранения / Г. И. Нечаева, О. В. Дрокина, А. И. Мартынов
[и др.] // Терапия. – 2015. – № 1. – С. 29–36.
Бурчинский С. Г. Стратегия нейрофармакотерапии вегетативной дисфункции
/ С. Г. Бурчинский // Ліки України. – 2017. – № 3. – С. 24–29.
