Оцінка використання рослинно-цитратного комплексу при сечокам’яній хворобі
DOI:
https://doi.org/10.37987/1997-9894.2017.8(214).222444Анотація
В статті на основі власних досліджень автори проводять аналіз результатів використання рослинноцитратного комплексу Уриклар при сечокам’яній хворобі. Результати дослідження демонструють позитивний вплив терапії препаратом Уриклар протягом 1 місяця спостереження на клініко-лабораторні параметри: зменшення больового синдрому, збільшення діурезу, позитивні зміни мікроскопії сечового осаду, рH сечі та показники транспорту солей. Таким чином, застосування препарату Уриклар при сечокам'яній хворобі є патогенетично обґрунтованим, а результати проведеного дослідження демонструють ефективність та безпеку використання даного рослинно-цитратного комплексу
Посилання
Авдошин В.П., Андрюхин М.И., Исрафилов М.Н. Лечение и метофилактика уратного и смешанного уролитиаза // Урология. – 2012. – №3. – С. 7–9.
Анафин Т.Г., Досхожаев Б.К., Шалекенов С.Б. Опыт применения препарата Уриклар в комплексном лечении хронического пиелонефрита // Вестник Казанского НМУ. – 2016. – №3. – С. 1–7.
Гопчук Е.Н. Уриклар в комплексе лечения урогенитальных расстройств климактерического периода // Практикуючий лікар. – 2014. – №4. – С. 82–86.
Дзюрак В.С., Возіанов С.О. Сечокам’яна хвороба // Мистецтво лікування. – 2004. – №7. – С. 72–76.
Дзюрак В.С., Возіанов А.Ф. Галузевий стандарт МОЗ України «Протоколи ведення хворих. Сечокам’яна хвороба N20-23. Камені сечоводу N20.1». Інститут Урології АМН України.
Єрмоленко Т.І. Застосування комбінованих лікарських засобів у метафілактиці сечокам’яної хвороби // Мистецтво лікування. – 2013. – №1. – С. 42–45.
Забиров К.И. Восходящая инфекция мочевых путей и почек у женщин: Экспериментально-клиническое исследование. Автореф. дисс. … д-ра мед. наук. – М., 1997. – 34 с.
Колесник М.О., Сайдакова Н.О., Козлюк Н.І. Медико-профілактична допомога хворим нефрологічного профілю в Україні // Укр. журнал нефрології та діалізу. – 2011. – №4 (32). – С. 3–11.
Максимов В.А., Яровой С.К., Александров Н.С., Максудов Р.Р. Место фитотерапии в лечении мочекаменной болезни // Урология. – 2012. – №3. – С. 58–61.
Назаров Т.Х. Современные аспекты патогенеза, диагностики и лечения мочекаменной болезни. Дисс. д-ра мед. наук. – СПб., 2009.
Степанова Н.М. Гіпероксалурія: механізми формування та наслідки // Український журнал нефрології та діалізу. – 2016. – №3 (51). – С. 55–66.
Ткачук В.Н., Ткачук И.Н., Дубинская В.Я. Возможности фитотерапии в лечении больных с камнями мочеточников // Урология. – 2009. – №3. – С. 13–15.
Ткачук В.Н., Аль-Шукри С.Х., Аммо Ризан Опыт применения фитотерапии у больных нефролитиазом после дистанционной ударно-волновой литотрипсии // Урология. – 2011. – №5. – С. 8–10.
Яненко Э.К., Якименко Э.К., Меринов Д.С. и др. Современные тенденции в эпидемиологии, диагностике и лечении мочекаменной болезни // Экспериментальная и клиническая урология. – 2012. – №3. – С. 19–34.
Сameron J. S. The patients with proteinuria and/or haematuria: Oxford textbook of Clinical nephrology / J.S. Cameron. – 2 end ed. – London: Oxford University Press, 1998. – P. 441–455.
Gaybullaev A. Phytotherapy of calcium urolithiasis with extracts of medicinal plants: Changes of diuresis urine pH and crystalluria / A. Gaybullaev, S. Kariev // MHSJ. – 2012. – Vol. 10. – P. 74–80.
Diagnosis and metaphylaxis of stone disease. Consensus concept of the National Working Committee on Stone Disease for the Upcoming German Urolithiasis Guideline / M. Straub et al. // World J. Urol. – 2005. – Vol. 23, №5. – P. 309–323.
Tiselius H.G. Epidemiology and medical management of stone disease / H.G. Tiselius // BJU Int. – 2003. – Vol. 91, №8. – P. 758–767.
